Проповіді

Сьогодні згадуючи день народження Марії, Отець Церкви св. Андрій Критський проголошує: «Нехай усе створіння переповниться щастям і нехай усе у світі та над світом святкує з радістю. Бо сьогодні збудовано святилище Творця всього сущого, і творіння, у новий і більш гідний спосіб, готове прийняти верховного Творця як свого гостя." Богоматір відіграє ключову роль у Божому плані відкуплення людства. Він ретельно готував, століття за століттям, чоловіків і жінок, які сформували її родовід. Від моменту зачаття Марії Він дивовижним чином освятив її, зробивши «повною благодаті» (пор. Лк. 1, 28). Святий Іван Дамаскин говорив, що «сьогодні на землі Той, Хто відділив небозвід від води і підняв її на висоту, створив із земної матерії небо, і це небо набагато божественніше і прекрасне, ніж перше». Святий Хосемарія запрошує нас «зважати на величний момент, коли Архангел Гавриїл сповіщає Діві Марії плани Всевишнього. Наша Мати слухає і ставить запитання, щоб краще зрозуміти, чого Господь просить від неї. Тоді вона твердо відповідає: Нехай станеться мені за словом твоїм! Це плід найкращої з усіх свобод, свободи вирішувати на користь Бога». З Днем народження!

Ця перша і велика заповідь корисна не тільки для людини, яка її дотримується, або для Бога, який її наказує – інші Божі заповіді також доводять до досконалості того, хто їх виконує, удосконалюють його, навчають і роблять славним; словом, роблять його добрим і святим. Якщо ви це розумієте, усвідомте, що ви створені для слави Божої та для свого вічного спасіння; це твоя мета, це об’єкт твоєї душі і скарб твого серця. Ви будете благословенні, якщо досягнете цієї мети, але нещасними, якщо вас від неї відріжуть. ” – Св. Роберт Беллармін.Фарисеї шукають Ісуса, тому що Він змусив замовкнути садукеїв. Вони прагнуть, щоб він приєднався до їхньої партії та додав їй довіри, щоб Ісус був на їхньому боці. Ми не можемо сказати, що Ісус стоїть на одній чи іншій стороні, тому не просіть Ісуса стати на якусь сторону. Ісус не є ані консерватором, ані прогресивним, ані традиціоналістом, ані радикалом; Він не належить до жодної групи чи руху. Ісус є Богом і любить нас усіх; люблячи нас до крайності, щоб пролити Свою дорогоцінну кров на хресті за нас. Любов є вирішальним питанням. Бог так полюбив нас, що залишив нам урок на хресті. Коли Ісуса розіп’яли, Його прибили до горизонтальних і вертикальних балок хреста, щоб нагадати нам, що наша любов до Бога переважає, щоб ми могли любити ближнього. Подивіться на хрест і зверніть увагу на таку логіку: якщо ваша голова і ноги в Бозі, напевно ваші руки будуть прибиті до рук ваших братів і сестер. Ось чому ви повинні намагатися любити Бога і любити своїх братів і сестер від Нього.Любов до Бога і розуміння того, що Він має стосунки зі мною, — це те, що дозволяє мені любити інших і поводитися з ними. Це означає, що всередині мене є свобода, яка веде мене до найбільшого акту любові, який не полягає в поцілунках, прояві почуттів чи обіймах. Найбільший акт любові – це «прощення».

Усікновення голови святого пророка Івана Хрестителя є останнім святом літургійного року. Іван Хреститель – єдиний святий у календарі, чий день переходу у вічність відзначається постом. Святий Іван є сполучною ланкою між Старим і Новим Завітом. Він останній пророк і водночас той, хто вказує на Ісуса з Назарету як довгоочікуваного Спасителя вибраного народу. Після смерті Іван зійшов в місце мертвих (до аду – місце, де перебували всі мертві: як праведні, так і неправедні, очікуючи Спасителя), там він продовжував проповідувати Ісуса Христа, готуючи Його прихід після страстей. Цікавим моментом святкування свята є його єдність із послідніми святами серпня: Преображенням та Успенням. Як Преображення нам відкриває Божественну реальність, а Успення показує участь людини в цій реальності, то особа Івана Хрестителя – є шляхом християнина до вічності через боротьбу з гріхом і очищенням від пристрастей. Преображення символізує світле обличчя, яке матиме людина, з’єднана з Христом, Успіння Богородиці означає перенесення на небо того, хто носить Христа Слово через ціле своє життя, а Усікновення глави Івана Хрестителя означає факт що всі ті, хто жив покаянням, проголошеним святим Іваном Хрестителем, досягнуть неба.

Cьогоднішнє євангельське читання про весільний бенкет можна краще зрозуміти, якщо розглядати його як алегорію ⏤ де кожен герой символізує когось або щось ⏤ більше ніж притчу. Цар (Бог) влаштовує весільний бенкет (радість приходу Ісуса) для свого сина (Ісуса Месії). Але коли він запрошує людей бути присутніми, вони знаходять усілякі виправдання, щоб не прийти. Деякі нападають на царських слуг (пророків і євангелістів). Сьогодні ми розмірковуємо над нашою відповіддю нашому наполегливому Богу, який постійно стукає у наші двері, щоб запросити нас повністю віддати себе Йому. Сьогодні і протягом усього нашого життя Бог посилє нам людей і ситуації, щоб ми цінували своє життя, і Він продовжуватиме це робити. Чи це та близька людина, яка до нас уважна, чи той лікар, який постійно говорить вам «бережіть своє здоров’я». Цінувати життя - означає святкувати життя. Носити весільний одяг означає бути «одягненим» для життя з Господом, тобто мати розкаяне серце, прийняти спосіб життя, який Ісус прийшов запропонувати нам. Ми не можемо залишити свій досвід, свою боротьбу, свої падіння чи свої досягнення. Ми повинні прийняти історію свого життя і подивитися на неї очима Бога. Християнське життя — це не відданість, а спосіб життя, який передбачає прийняття того, що ти прожив, протистояння викликам і розуміння того, що кожен день — це унікальна можливість любити Бога та інших. Хоча може здаватися, що довкола сама смерть бере гору і реальність трощить світло у мені, та святкування життя дає надію на життя по смерті.

Коли земне життя Ісуса наближається до кінця, промови в Євангелії від Матвія набувають яскраво есхатологічного відтінку. Їхнє значення пов’язане з кінцевою долею всіх створених реальностей, як тих, з якими знайомі сучасники Ісуса, так і остаточної долі всесвіту. Хоча притча, безумовно, має трагічний тон, Ісусові слова також несуть послання надії. Як сказав Папа Римський Франциск: «Боже розчарування злочестивою поведінкою людства — не останнє слово! Це велика новизна християнства: Бог, який, хоч і розчарований нашими помилками та нашими гріхами, не зраджує своєму слову, не здається і, головне, не шукає помсти!». «Мої брати і сестри, – продовжує Папа, – Бог не мститься сам за себе. Бог любить, він не мститься. Він чекає на нас, щоб пробачити нас, щоб обійняти нас. Через «відкинуте каміння» — а Христос є першим каменем, який відкинули будівничі — через ситуації слабкості та гріха Бог продовжує поширювати «нове вино» Свого виноградника, а саме милосердя. Це нове вино виноградника Господнього: милосердя. Є лише одна перешкода наполегливій і ніжній Божій волі: наша зарозумілість і наша зарозумілість, яка часом стає насильством! Зіткнувшись із таким ставленням, коли плодів немає, Слово Боже зберігає всю свою силу докоряти й дорікати: «Тому кажу вам, що Царство Боже відійметься від вас і дасться народу, який приносить плоди його».

Одна із проповідей Папи Бенедикта XVI на свято Успіння Богородиці акцентує свою увагу на тому, що небо має серце. Свято Успіння – це день радості. Бог переміг. Любов перемогла. Вона перемогло життя. Любов показала, що вона сильніша за смерть, що Бог володіє справжньою силою і що Його сила – добро і любов. Проповідь святого Хосемарії каже про Богородицю, яка є повноцінною учасницею справи нашого спасіння, бо йде слідами свого Сина: убогість Вифлеєму, щоденна праця прихованого життя в Назареті, виявлення Його божественності в Кані Галілейській, тортури Його і. страсті, божественна жертва на хресті, вічне блаженство раю. Усе це безпосередньо стосується нас, тому що цей надприродний маршрут є тим шляхом, яким ми маємо слідувати. Марія показує нам, що ми можемо йти цією дорогою з упевненістю. Вона випередила нас на шляху наслідування Христа, її прославлення є твердою надією нашого власного спасіння. З цих причин ми називаємо її «нашою надією, причиною нашої радості». Шлях до нашого особистого освячення повинен щодня вести нас до хреста. Цей шлях не є скорботним, бо сам Христос приходить нам на допомогу, і в його товаристві немає місця для смутку. Люблю повторювати з душею, сповненою радості, немає жодного дня без хреста — Хреста. Сьогоднішні святкові тексти тропаря і кондака свята запевняють нас про перемогу життя над смертю. І те, що протягом нашого земного життя ми маємо заступницю і орієнтир, який вказує на Христа: «У різдві дівство зберегла Ти, в успінні ж світу не залишила Ти, Богородице, перейшла Ти до життя, бо Ти Мати Життя, і молитвами Твоїми визволяєш від смерті душі наші» (тропар). «В молитвах невсипущу Богородицю, і в заступництві незмінне уповання, гріб і смерть не втримали: бо, як Матір Життя, переніс Її до життя Той, Хто вселився в утробу приснодівствену» (кондак).

У сьогоднішньому Євангелії наш Господь зауважує, що легше верблюду пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Небесне. В тексті євангелія позначається словом, яке англійською перекладається як «верблюд». Дехто вважає, що це звичайна в’ючна тварина з горбом на спині, а інші – і не безпідставно – кажуть, що це слово тут стосується дуже великої товстої мотузки або троса. Суть залишається в тому, що щось дуже велике намагається пройти крізь щось порівняно дуже маленьке, дуже обмежене. Реакція апостолів є відповідною: «Вони дуже дивувалися, кажучи: Хто ж тоді може спастися?». А Ісус, поглянувши, сказав їм: «У людей це неможливо, але в Бога все можливо». З людської точки зору це неможливо. Але з Богом все можливо. Як можна справді уявити верблюда, що проходить крізь вушко голки? Можливо, ми могли б зробити голку більшою, а верблюда меншим, але це не було частиною оригінального зображення, і це справді поза межами нашої людської сили робити такі речі за бажанням. Отже, ми залишилися з нерозв’язною проблемою. Господь не залишає нас у скрутному становищі; Він не залишає нас розчарованими без допомоги. Але Він залишає нам істину, яка може вивести нас із себе: є деякі речі, які ми просто не можемо зробити. Є деякі проблеми, які ми не можемо вирішити. Є деякі питання, на які ми не можемо відповісти. Є речі, які для нас просто неможливі. Але з Богом все можливо. Нам варто пам’ятати про це, особливо коли нас оточують труднощі та випробування різного роду. Для нас сьогодні таким болючим питанням є війна, страждання, смерті, страх і невизначеність. По-людськи здається все це для нас нездійсненним завданням? Як усе це подолати? Хіба воно не вимагає навернення сердець і розумів, оновлення моралі та поведінки, порятунку, так би мовити, усіх нас, хто став жертвою власної гордині та егоцентризму до такого рівня, що ми втратили світло наших душ, яке дано, щоб освітлювати шлях нашого життя і тримати нас на шляху до того, що є добрим, істинним і прекрасним? Чи не ставиться перед нами нездійсненне завдання? Шукаймо Божої благодаті у молитві, щодня ставлячи себе перед Господом, щоб ми могли бути у Його присутності. Ми бачимо Його, і Він нас бачить. У цих стосунках ми знаходимо Його благодать. І в цій благодаті справді є світло нашої душі і нашого розуму, яке може освітити все навколо нас. Саме в цьому світлі благодаті ми можемо побачити неможливе завдяки божественній силі. Саме у світлі благодаті можна побачити верблюда, що проходить крізь вушко голки.

Відомий католицький письменник і гід по Святій Землі Стів Рей дає нам кілька чудових уявлень про значення сьогоднішнього свята, розмірковує про те, як ми теж змінюємося, коли зустрічаємося з Преображенням Господнім. Автор який піднявся на гору Тавор понад 80 разів із паломниками каже, що гора це завжди місце зустрічі людини і Бога. Преображення описується в трьох Євангеліях і знову згадується у 2 Петра 1:16-18. Гори мають важливе значення у Святому Письмі, і коли там сказано, що Ісус піднявся на високу гору, слід запитати себе, чи не привертає він нашу увагу до іншої високої гори, а саме до гори Синай. Якщо ми подивимося на паралелі між двома подіями, вони вражають. Мойсей піднявся на гору, і його обличчя сяяло настільки яскраво, що йому довелося покрити покривалом (Вихід 34:35), голос Божий був чутний у сурмах, блискавці, громі та вогні. На обидві гори спустилася хмара. І від Мойсея і від Бога ми чуємо слова «слухайте його» (Второзаконня 18:15-18). Ісус є Новим Мойсеєм, і він є виконанням Закону та Пророків, представлених присутністю Мойсея та Іллі. Мойсей очолив вихід із Єгипту, а потім Лука повідомляє нам, що Ісус розмовляє з Мойсеєм та Іллею про свій «відхід» з Єрусалиму (Луки 9:31). Грецькою мовою це слово «вихід». Це знову повертає наш розум до Синая та Мойсея та дає нам вказівку на те, що Ісус є Новим Мойсеєм, який веде новий і остаточний вихід на небо. Це завжди чудовий досвід піднятися на гору. На горі Ісус дає своїм учням уявлення про свою божественність, яка їм знадобиться, коли вони незабаром пройдуть долиною його смерті. Бог часто дає нам досвід на вершині гір, який дає нам сміливість і силу йти через долину сліз. Нарешті, як будь-який хороший учитель, Ісус любив гарний фон, і гора Тавор забезпечила його для Великого доручення. Він сказав своїм учням зустрітися з ним на горі в Галілеї (Матея 28:16), і з вершини гори, де кілька тижнів тому він преобразився перед ними, він тепер наказує їм нести добру новину по всьому світу, робити учнів, навчати та хрестити їх (Матея 28:16-18). Та в кінці буде ще одна гора в Єрусалимі, через події на якій ми отримали спасіння. Там нам відкрився люблячий Отець, який вилляв свою любов і прощення через страждання свого Сина.

Нещодавно натрапив на біблійний коментар американського богослова Джеффрі Кертіса Кура на притчу про немилосердного слугу. Цю притчу часто цитують, але ми постійно пропускаємо красу та глибину того, як вона стосується нашого життя. Переходячи до притчі про немилосердного слугу, Матей переказує кілька вчень, які зосереджені навколо того, як функціонує Царство Ісуса і як учні мають сприймати його. Але вони дивляться на це з земної точки зору. Це спонукає Петра поставити питання: «Господи, скільки разів я маю прощати свого брата чи сестру, які згрішили проти мене? До семи разів?» (Мт 18:21). Загальноприйнятим вченням для юдеїв було те, що потрібно тричі прощати гріх. Але після цього немає прощення. Петро запропонував сім разів і, мабуть, відчув, що він був досить щедрим у цьому. Але Ісус збирається підняти ставку і відповідає на запитання Петра: «Кажу тобі, не сім разів, але сімдесят сім разів». Ісус не дає нам максимальну кількість разів, коли ми повинні прощати. Скоріше він каже, що його послідовники не повинні обмежувати кількістю прощення.Ісус починає притчу про немилосердного слугу. Історія починається з двох осіб, царя та слуги. Одного разу царь вирішує, що настав час віддати борги. Це погана новина для слуги, оскільки він винен царю 10 000 мішків золота і зрозуміло, що він не може заплатити. Щоб відшкодувати втрату, король вимагає продати слугу, його дружину та дітей. Він збирається ДОРОГО заплатити за свою неплатоспроможність. Він падає на коліна і благає. «Потерпи зі мною, і я все віддам». Неймовірним чином цар змилосердився над ним і скасував борг. І тут це важливий момент. Цар платить за борг слуги. Свобода, яку відчув слуга, мабуть, була неймовірною. Йому пробачили непосильну суму. Його родина в безпеці, і він тепер ВІЛЬНИЙ. Але історія не закінчилася. Ми з’ясували, що у цього слуги є люди. Ймовірно, тому йому довірили таку велику суму боргу від царя. Після звільнення від боргу він звертається до одного зі своїх слуг, який винен йому 100 срібних монет, або денаріїв. Зараз це не мала сума. Зарплата приблизно 3 місяці. Але цього хлопця щойно пробачили заробітну плату за все життя, мільйони доларів. Можна подумати, що він проявить якесь співчуття. Вражаючи, він хапає і починає душити його, вимагаючи відплати. У вражаючій подібності цей товариш-слуга відповідає: «Будь терплячим зі мною, і я відплачу». Слуга, якому було багато прощено, нічого не навчився. Співчуття, яке він виявив, не вплинуло на його серце. Розлючений, він кинув свого товариша до в’язниці, поки той не віддасть борг. Про те, що трапилося, поширюється слух до царя про те, що зробив цей слуга. І цар НЕ радий. Він кличе слугу і каже: «Лукавий слуго, я скасував увесь твій борг, тому що ти благав мене. Хіба тобі не слід було змилосердитися над своїм товаришем, як я змилувався над тобою?». Розлючений цар віддає його тюремникам на тортури, доки не буде повернено весь його борг. Хоча злий слуга мав досвід прощення, він не дозволив цьому змінити своє серце. Ті, кому Бог простив, повинні прощати так само. Бог робить для нас те, що ми не в змозі зробити для себе. Ми не повинні упускати значення цього. Ми не заслуговуємо на прощення. Ми не варті спасіння. Ми заслуговуємо на смерть, але натомість Бог дарує нам життя. Бог дає те, що нам потрібно, а не те, що ми заслуговуємо. Бог добрий, навіть коли ми ні. Наші борги прощені. Але це не просто безкоштовна картка «вийти з пекла». Нас пробачили, щоб ми могли прощати. Ця притча не про справедливість. Але це вихід із циклу непрощення, в якому так багато людей потрапили в пастку. Усе це можливо завдяки Ісусу та тому, що Він зробив для нас і робить у нас. Ви можете відчути свободу прощення, коли натрапите на його милість.

Це був важкий день для апостолів. По-перше, вони не змогли зробити чудо і зцілити страждаючого хлопчика. Що ще гірше, батько хлопчика йде і з розбитим серцем повідомляє Ісусу про їхню невдачу. По-друге, Ісус повідомляє їм справжню погану новину – ці люди збираються його вбити. Це вже другий раз, коли Ісус передрікає власну смерть. Він натякав на це нечітко, але тепер Ісус продовжує наголошувати, що його смерть є Божою волею та частиною Божого плану щодо спасіння людства. Учні, однак, сумні. Вони все ще не впевнені, чи слід сприймати пророкування Ісуса буквально. І вони, безперечно, не розуміють його передбаченого воскресіння. Якраз перед цією подією апостоли були з Христом під час Преображення. Часто так буває, що ми перебуваємо у благодаті і нам здається, що можемо змінити світ на, а потім на нашому шляху трапляється несподіваний хрест – спокуса, якої ми раніше не мали, трагедія в родині? Ти був у хмарах, оточений Божою славою, а потім ти впав у реальність цього світу. Нехай хвилини слави будуть нашою силою протистояти всім викликам, які чекають попереду, і вистояти через них. Ми повинні бути сильними. Треба йти вперед, хоч, здається, у нас, як у солдатів на війні, кулі летять повз голову. Ми повинні мати віру і довіряти Господу.