Прийди і подивись! У першу неділю Великого Посту, Церква нагадує нам про покликання перших апостолів. Після Свого хрещення в Йордані Іваном Хрестителем і покликання Петра, Андрія та Івана, Христос вирішує повернутися (90 км) від річки Йордан до своєї рідної Галілеї. По дорозі Христос кличе ще двох апостолів. Христос бачить Филипа і просто каже: «Іди за Мною», і Филип слідує за ним. Швидко Филип переконується в тому, що Ісус є Месією, знаходить і розповідає про це Натанаїлу, який налаштований скептично, можливо, тому, що Назарет був маленьким «забитим» селом і тому, що Месія не очікувався з Назарету. Филип наполягає, кажучи: «Прийди і подивися», точну фразу, яку Христос використав, коли Він покликав Андрія та Івана. У Филипі ми бачимо постать багатьох добрих людей, які допомагають нам на нашому шляху віри і бажають нам добра. Ми повинні бути як Филип: людина, яка завжди намагається ділитися добром і допомагати людям, які не можуть знайти свій шлях у житті. Будьмо людиною, яка покаже іншим, що можна змінити погляд на наше життя і що багато чого можна досягти, якщо ми спробуємо! Будьмо оптимістами і поділімся цією впевненістю з оточуючими. Також у кожному із нас є елемент Натанаїла, тобто упередження та недовіра, що походять від невідомого. Але якщо ми недовірливі до інших, це може призвести до того, що ми втратимо багато прекрасних речей у житті. Ми повинні зрозуміти, що життя — це не лише недовіра та упередження. Життя також пов’язане з вірою, і не лише в людей, а насамперед до Бога. Звільнімся свого упередження щодо Бога і маймо віру у Нього, це дасть нам розуміння багато речей, які трапилися з нами в житті, та інших, які відбудуться.

!Що з того, що ви не їсте мʼяса, якщо ви задаєте одне одного? • Святий Іван Золотоустий каже: «Хто обмежує піст тим, що тільки утримується від їжі, той дуже ганьбить його. Не одні вуста повинні постити, - ні, нехай постять і око, і слух, і руки, і усе наше тіло... Піст є відходженням від зла: приборкання язика, стримання гніву, приборкання похоті, припинення наклепу, брехні і клятвопорушення... • Ти постиш? Нагодуй голодних, спраглим дай пити, відвідай хворих, не забудь увʼязнених, пожалій змучених, утіш скорботних і таких, що плачуть; будь милосердний, лагідний, добрий, тихий, довготернели-вий, жалісливий, незлопамʼятний, благоговійний і степенний, благоче-стивий, щоб Бог прийняв і твій піст, і вдосталь дарував плоди покаяння». Строгий піст - заборонено спожи- • Пи 3 березня - перший вати всі страви тваринного походжен-ня, окрім риби (тобто всі види мʼяса, день Великого посту • Пт 18 квітня - Велика молочні страви та яйця) та брати участь (Страсна) п'ятниця у гучних забавах. Дозволено їсти один Сб 19 квітня - Велика раз на день доситу, і то бажано чим пі-субота (є воздержання - можна зніше, аж навіть лише у вечірній час. більше разів їсти дуже скромно) всі середи Велико- Піст у середу та пʼятницю - забо- го посту - 5.03; 12.03; 19.03; ронено споживати всі страви тваринно- 26.03; 2.04; 9.04; 16.04. го походження, окрім риби (тобто всі • У всі пʼятниці Велико- види мʼяса, молочні страви та яйця) та го посту - 7.03; 14.03; 21.03; брати участь у гучних забавах. Дозво- 28.03; 4.04; 11.04. лено їсти більше разів на день. Піст в інші дні - можна споживати всі страви без обмежень, • У всі понеділки Великого посту але заборонено брати участь у • У всі вівторки Великого посту гучних забавах. Потрібно дбати • У всі четверги Великого посту про своє духовне відновлення че- • У всі суботи Великого посту рез посилену молитву, участь у • У всі неділі Великого посту Богослуженнях та добрі діла. Кого це зобовʼязує? Щодо їжі - всіх від 14 до 60 років життя, окрім вагітних, годуючих, хворих, подорожуючих, хто важко працює та хто не харчується зі свого столу. Щодо добрих діл - обмежень нема, всі можуть і мають творити добро.

У Різдві Бог дає нам великий дар – стає людиною, щоб людину зробити близькою до себе. Тому протягом 40 днів посту і шляху до Вифлеєму будемо просити розуміння цього Божого дару і вчитися дарувати іншим. Час приготування до Різдва є часом дару. 1. ДАРУВАТИ ЧАС БОГОВІ Бог промовляє у тиші. Тиші нашого власного серця. Ми маємо багато за кого і за що молитися. За військових, полонених, поранених, полеглих, про мир….Бог дарував нам життя, аби могли ділитися своїм життям з іншими. Тому молитва дасть розуміння як йти шляхом дару. Дуже часто говорять про Святих, що все що вони робили, то все перетворювали на молитву. 2. ДАРУВАТИ ЧАС ПОТРЕБУЮЧИМ Довкола нас багато тих, хто може отримати від нас поміч. Пожертвуй кошти тому, хто потребує. У колі твоїх друзів, чи родини є хтось, хто у війську, то передай їм солодощі і листівку з теплими словами. Бо вони дарують життя захищаючи нас. Напиши друзям військовим повідомлення як у них справи, посміхнися кожному, хто у пікселі, подякуй! Відвідай людей похилого віку, чи відвідай родини військових, особливо приділи уваги їхнім дітям. Подякуй волонтерам, подякуй всім, хто дарує свій час і труд для тебе. Дарувати час людям, це дарувати їм свою увагу і любов. 3. ДАРУВАТИ ЧАС ДЛЯ БЛИЗЬКИХ Рутина воєнного часу позбавляє нас добрих емоцій, ми часто стаємо байдужими та емоційно вигораємо. Ми часто можемо закриватися у собі, у своїх страхах та розпачах, пропадаємо в інтернеті, чи залежностях. Розмовляти з дітьми, приділяти час дружині, чоловіку, батькам, друзям це дарувати свою увагу. «Безцінні ті люди, з якими навіть мовчання здається душевною розмовою». Близькі, це люди в яких ти знайдеш слова підтримки, тому старайся бути корисним для них, навчися чути і слухати, навіть розділити труднощі і підтримати у скруті.

А ви знали, що у нашому храмі є дошка з латунними іменинними медальйонами спільноти рожанця? В 1930 роках у нашій єпархії набрав великої популярності рух молитви вервиці у сімʼї. Кожна родина яка була у цій спільноті мала свій вигравійований медальйон з прізвищем родини. У храмі стояла велика рожанцьова павіса на деревʼяній ручці, якої були вставлені ці іменні таблички. Два головні медальйони були єпископські: владики Петра Гебея і єпископа Пряшівського Павла Гойдича. Молімся у своїй сімʼї з дітьми вервицю.