Сьогодні Церква святкує таємничу та чудесну подію, яка має таке значення для Божого плану щодо нашого спасіння у Христі. Один із улюблених моїх сучасних католицький теологів єпископ Роберт Баррон роздумовує над цією подією і каже, що Непорочне Зачаття розповідає про те, як Бог діяв у надзвичайний спосіб у житті Пресвятої Діви Марії, так що навіть з першого моменту її зачаття, вона була «захищена від усіх плям первородного гріха». Первородний гріх — це факт нашого існування, сумний факт, який характеризує стан людини. Єпископ Баррон каже, що гріх затьмарює наш інтелект, спотворює нашу уяву та послаблює нашу волю, щоб стати більш сприйнятливими до гріха. Ми зачаті в первородному гріху і не можемо своїми силами виправити цю ситуацію. Ми живемо з цією схильністю до гріха, яка впливає на нас фізично, емоційно, психологічно, інтелектуально. З цієї причини первородний гріх спотворює наше існування. Гріх — це наша відмова від Бога, і ця відмова проявляється в легкості, з якою ми доводимо, що не хочемо любити. Саме в нашій відмові любити ми бачимо великий показник наслідків первородного гріха як гнітючого й жахливого стану. У Бога є план, за допомогою якого він справляється з первородним гріхом. Цей план розкривається в Святому Письмі і досягає кульмінації в об’явленні Христа Господа. Коли ми говоримо про те, що Христос «рятує нас» і те, від чого Він нас рятує і визволяє, — це первородний гріх і його наслідки. Непорочне Зачаття Пресвятої Діви Марії є частиною Божого плану. Христос, який приймає своє людське тіло від своєї матері, приймає це тіло від людини, яка за єдиним даром від Бога сама приходить у цей світ без первородного гріха. Це звільнення є Божим даром жінці, яка вільно вибрала бути його матір’ю. Дар підкреслює надзвичайний характер місії Матері Божої — ніхто навіть не матиме таких стосунків, які Бог у Христі має з Пресвятою Дівою Марією. Ніхто ніколи не буде Матір'ю Божою, крім Пресвятої Діви Марії. Непорочне Зачаття не було якоюсь декоративною прикрасою, а реальністю, яка була необхідною для Богородиці для виконання її місії. Це виявилося у здатності любити. Непорочне Зачаття Божої Матері відбулося в сповненому гріха світі підкреслює єпископ Баррон. Непорочне Зачаття не означає, що Мати Христа не потребувала рятівника, або що вона якось врятувалася сама. Насправді це означає навпаки. Христос врятував її в надзвичайний спосіб і дав їй святість, якої вона не досягла б сама. Він зробив це для неї, заради її місії — місії, яку могла нести лише вона. Цей дар святості — це суть Непорочного Зачаття. Непорочне Зачаття не є чимось легким, воно є таємничим і чудесним, але все ж прекрасним і надзвичайним даром – даром, через який Бог у Христі діяв, щоб спасти Свою Матір і нас від наших гріхів, від усіх наших відмов любити.

У Різдві Бог дає нам великий дар – стає людиною, щоб людину зробити близькою до себе. Тому протягом 40 днів посту і шляху до Вифлеєму будемо просити розуміння цього Божого дару і вчитися дарувати іншим. Час приготування до Різдва є часом дару. 1. ДАРУВАТИ ЧАС БОГОВІ Бог промовляє у тиші. Тиші нашого власного серця. Ми маємо багато за кого і за що молитися. За військових, полонених, поранених, полеглих, про мир….Бог дарував нам життя, аби могли ділитися своїм життям з іншими. Тому молитва дасть розуміння як йти шляхом дару. Дуже часто говорять про Святих, що все що вони робили, то все перетворювали на молитву. 2. ДАРУВАТИ ЧАС ПОТРЕБУЮЧИМ Довкола нас багато тих, хто може отримати від нас поміч. Пожертвуй кошти тому, хто потребує. У колі твоїх друзів, чи родини є хтось, хто у війську, то передай їм солодощі і листівку з теплими словами. Бо вони дарують життя захищаючи нас. Напиши друзям військовим повідомлення як у них справи, посміхнися кожному, хто у пікселі, подякуй! Відвідай людей похилого віку, чи відвідай родини військових, особливо приділи уваги їхнім дітям. Подякуй волонтерам, подякуй всім, хто дарує свій час і труд для тебе. Дарувати час людям, це дарувати їм свою увагу і любов. 3. ДАРУВАТИ ЧАС ДЛЯ БЛИЗЬКИХ Рутина воєнного часу позбавляє нас добрих емоцій, ми часто стаємо байдужими та емоційно вигораємо. Ми часто можемо закриватися у собі, у своїх страхах та розпачах, пропадаємо в інтернеті, чи залежностях. Розмовляти з дітьми, приділяти час дружині, чоловіку, батькам, друзям це дарувати свою увагу. «Безцінні ті люди, з якими навіть мовчання здається душевною розмовою». Близькі, це люди в яких ти знайдеш слова підтримки, тому старайся бути корисним для них, навчися чути і слухати, навіть розділити труднощі і підтримати у скруті.

А ви знали, що у нашому храмі є дошка з латунними іменинними медальйонами спільноти рожанця? В 1930 роках у нашій єпархії набрав великої популярності рух молитви вервиці у сімʼї. Кожна родина яка була у цій спільноті мала свій вигравійований медальйон з прізвищем родини. У храмі стояла велика рожанцьова павіса на деревʼяній ручці, якої були вставлені ці іменні таблички. Два головні медальйони були єпископські: владики Петра Гебея і єпископа Пряшівського Павла Гойдича. Молімся у своїй сімʼї з дітьми вервицю.