Додано: 26-04-2026
Нам не подобається, коли нас стримують проблеми, які ми не можемо вирішити. Це може бути наше здоров'я, зранені стосунки, зруйноване майбутнє через війну, чи інші речі над якими ми мало маємо контролю, дуже важко усвідомлювати свою слабкість перед викликами, які, здавалося б, нездоланні. Саме так почувалися всі ті, які були в просторі Овечої купелі: сліпі, кульгаві та паралізовані, чекаючи нагоди зцілитися, першими діставшись до купелі з водою, яку збурював ангел. Через свої хвороби і немочі багато хто, мабуть, зневірився щодо зцілення. Чоловік, який був паралізований 38 років, був одним із них, бо не було кому допомогти йому підійти до води. У Біблії число сорок означає виконання, завершення певного періоду чи ери. Ной чекав сорок днів у ковчезі після Потопу, євреї блукали пустелею сорок років, перш ніж увійти до Обіцяної землі, Давид був царем Ізраїлю сорок років, наш Господь постив сорок днів у пустелі, перш ніж почати проповідувати, а після Свого Воскресіння Він залишався на землі сорок днів, перш ніж вознестися на небо тощо. За словами Отців Церкви, число 38 тут означає, що бракувало двох речей, перш ніж період паралічу міг закінчитися і міг настати новий спосіб життя: 1. «Візьми своє ложе…» 2. «І ходи». Сьогоднішнє чудо зцілення паралітика – це третє із семи знамень, про які згадує євангелист Іван. Паралітик перебував у місці, де всі немічні чекали дива. Однак Господь ставить йому дивне запитання: «Чи хочеш ти одужати?» Він запитує це, щоб відкрити зміст його серця та розпалити в ньому волю, схильність, бажання зцілитися. З Богом усе можливе. Однак Він нічого не робить без співпраці людини, бо не нав’яже нічого, навіть спасіння, без її згоди. Тому, від найменш важливої події до найдивовижнішої, все відбувається завдяки співпраці двох факторів: божественного, безкінечно великого, та людського, безкінечно малого, але абсолютно необхідного. Коли Господь зцілює нас від паралічу, Він робить це для того, щоб ми могли ходити, щоб ми могли прогресувати, щоб ми могли бути Божими руками, які допомагають і теж зціляють. І цей духовний прогрес може відбутися лише тоді, коли ми візьмемо своє ложе; іншими словами, нашого ближнього. Інші принесли паралітика до купальні, і тепер Господь каже йому використати свою новознайдену силу, щоб підняти та підтримати тих, хто колись підтримував його. Довкола нас є багато людей, які потребують допомоги і наше завдання ім допомогти.
