Кажуть, що для того, щоб стати експертом у чомусь, потрібно в середньому 10 000 годин. Звичайно, щоб стати експертом в одній справі, може знадобитися більше часу, ніж щоб стати експертом в чомусь іншому. Незалежно від того, чи вважаєте ви себе експертом у чомусь, ймовірно, є речі, в яких ви дуже й дуже добре розбираєтеся. У кожного час від часу буває поганий день, навіть у експертів. Це був поганий день. Навіть експертам потрібні правильні умови. Мабуть, одним із найбільших розчарувань було те, що умови були правильними. І все ж, попри всю свою майстерність, вони не мали чим похвалитися. Експерт знає, коли потрібно здатися. Буде ще один день. У той день вся тактика та вміння виявляться корисними, як це зазвичай буває. Інколи щось просто не виходить. Визнайте це та рухайтеся далі. Але навіть якщо ви вже здаєтеся, день ще не закінчився. Якщо ви не подбаєте про своє спорядження, завтрашня спроба не вийде кращою за сьогоднішню. Тож вони викинули свої човни на берег і почали доглядати за човнами та сітками, щоб усе було належним чином підготовлено до повторення спроби. Експерт, і принаймні деякі з його товаришів, знали Ісуса. Євангеліє минулого тижня показало нам Ісуса в домі Симона. Там Ісус зцілив тещу Симона, зупинивши її гарячку. Симон знав про Ісуса. Симон знав, що Ісус був великим пророком. Коли Ісус попросив Симона використати його човен як кафедру, для нього було цілком природно це зробити. Він дуже захоплювався та поважав чоловіка, який зцілив його тещу, та багатьох інших людей у ​​місті Симона. Поки Ісус навчав натовп, Симон, безсумнівно, теж слухав. Зрештою служба закінчилася. «А коли Він закінчив говорити, то сказав Симону: “Відпливи на глибину, і закиньте сіті ваші на улов”» ( Луки 5:4 ). «Симон відповів Йому: “Учителю, ми наполегливо працювали всю ніч і нічого не зловили. Але на Твоє слово я закину сіті”» ( Луки 5:5 ). Як і я, Ісус також не був рибалкою. Гадаю, люди вважали б Його теслею, оскільки Він навчився цього ремесла від свого батька. Петро вже бачив Його в дії як людину, яка могла зцілювати людей. Ісус, безумовно, знав про Слово Боже. Симон слухав Його у власному домі кілька днів тому, і Він щойно слухав Його проповідь з човна, який використовувався як кафедра. Чи діяв Петро всупереч своєму здоровому глузду? Чи погоджувався Він лише для того, щоб Ісус почувався добре? «Побачивши це, Симон Петро впав до колін Ісуса й сказав: «Господи, відійди від мене, бо я грішна людина» ( Луки 5:8 ). Чи говорять нам страхи щось про нас самих? Чого ви боїтеся? Ви боїтеся померти, зазнати болю, втратити? Ви боїтеся майбутнього? Ви боїтеся того, що може з вами статися, або що люди можуть дізнатися, що ви накоїли? Ви боїтеся свого начальника, своїх батьків, своїх дітей? Страх не дає нам можливості зануритися у глибину нашого серця, страх не дозволяє нам зустріти Христа, бо це завжди виклик перед нами. Довірся Ісусу.

“Ідіть за Мною, Я вас зроблю рибалками людей.” Сьогодні до кожного із нас лунає такий самий заклик. Коли Господь дивиться на нас, на Свою Церкву, на народ Божий, Він бачить не те, що бачить світ. Для світу ми тільки: селяни, мами, тати, діти, вчителі, лікарі, будівельники та робочі. Проте Господь бачить те, чого не бачить світ і, можливо, ще й ми не бачимо самі – Він бачить наші можливості та здатність перетворювати світ довкола себе.

А ви знали, що у нашому храмі є дошка з латунними іменинними медальйонами спільноти рожанця? В 1930 роках у нашій єпархії набрав великої популярності рух молитви вервиці у сімʼї. Кожна родина яка була у цій спільноті мала свій вигравійований медальйон з прізвищем родини. У храмі стояла велика рожанцьова павіса на деревʼяній ручці, якої були вставлені ці іменні таблички. Два головні медальйони були єпископські: владики Петра Гебея і єпископа Пряшівського Павла Гойдича. Молімся у своїй сімʼї з дітьми вервицю.

Паска у Дравцьох 100 років тому.