Додано: 10-05-2026
Що означає для нас зцілення сліпородженого у сьогоднішньому читанню? Дослідники Святого Письма припускають, що це символізує те, як рання християнська спільнота намагалася показати, через що нам усім потрібно пройти у нашому хрещенні. Вчені також припускають, що це використовувалося та інтерпретувалося як катехитичне повчання під час хрещення, підготовка до Великодньої ночі, де катехумени входили у хрещальні води, що давало їм справжнє просвітлення віри, щоб побачити ким був Ісус. Чоловік, народжений сліпим, якого Ісус зцілив, був взірцем для всіх катехуменів та християн, демонструючи наш власний процес навернення. Учні Ісуса запитали: «Равві, чи це його гріх, чи гріх його батьків спричинив його народження сліпим?». У Старому Завіті панувала думка, що будь-яка хвороба походить від Бога, оскільки вони вірили, що все походить від Бога (і добре, і погане; здоров'я і хвороби). Вони вважали, що якщо Бог допускає людині хворобу чи недугу, то ця людина, мабуть, зробила щось не так. Ісус голосно, чітко та рішуче спростовує цю думку. Він каже: «Ні його батьки, ні ця людина не згрішили». Навіть сьогодні нам потрібно це почути, бо у нас досі живе думка, що коли трапляється щось погане, ми мабуть розлютили Бога. Ми, мабуть, зробили щось погане, якщо нам трапляється лихо. Святий Августин, коментуючи духовний сенс або значення сліпоти чоловіка, просто сказав: «Цей сліпий — це людський рід». Хоча фізична сліпота чоловіка не була спричинена його гріхом, все людство вражене духовною сліпотою, яку нам передав наш батько Адам через його гордовите бажання знайти самореалізацію окремо від Бога. Цей акт бунту призвів до вигнання людини з Раю, в пустелю світу, спотвореного та затьмареного гріхом. Усі ми, як і сліпий, не здатні зцілити себе; бажаючи бачити, ми блукаємо в темряві та стражданнях.
