Додано: 13-04-2025
Вхід у Єрусалим. Це завершення нашої великопосної прощі. Це кульмінація сходження з Христом до Єрусалиму, щоб пережити Пасху з Ним, який, «прийнявши образ раба, прийшовши в людській подобі; і взявши людський вигляд, упокорився, ставши слухняним аж до смерті, навіть смерті хресної». Таким чином, сьогоднішня літургія включає в себе протилежності Пасхальної таємниці: прийняття і відкидання, світло і тінь, життя і смерть. Від радості процесії ми перейдемо до споглядання Христових Страстей у Євангелії Страстей. Ці дві крайності знаходять свій найповніший і найдосконаліший вияв на престолі і Євхаристії, який є водночас жертвою і відкупленням. Наше життя позначене цими двома протилежними полюсами. Сьогодні Церква святкує вхід Господа в Єрусалим як звершення Пасхальної Тайни. Ідея полягає в тому, щоб роздумовувати про те, ким ми є, поглянути на свій власний шлях, на те, як ми вели своє життя, і подумати про те, куди ми йдемо. Ми йдемо до Великодня, щоб відсвяткувати воскресіння нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа. Тому прожиймо цей Страсний тиждень по-іншому! Песах відзначає спогад про вихід з Єгипту та важливий маркер ідентичності для єврейського народу. Заклики піклуватися про бідних і безправних у Старому Завіті часто містять обґрунтування визволення Господом народу з Єгипту. Святкуючі Пасхи збираються, щоб відзначити визволення, яке Бог уже приніс ізраїльському народу, звільнивши їх із поневолення. Господь уже відомий як той, хто визволяє і спасає. Оливна гора, з якої Ісус починає свій шлях до Єрусалиму, була пов’язана з есхатологічними очікуваннями. Захарія 14 передбачає, що народи збируться в Єрусалимі для битви, і Господь керуватиме битвою (14, 3). Хоча в історичному контексті слова Захарія стосуються відбудови храму та сподівань на оновлений Ізраїль, есхатологічні та месіанські сподівання розкривають таємницю Пасхи. Цього тижня багато хто з нас зберуться на страсні богослужіння у наших громадах. Сьогодні ми всі занурені в святкування та очікування приходу Царя та Божого визволення. Ісус, можливо, не той Спаситель, якого ми очікуємо — ніхто не очікував Месії на хресті, — але Він — Спаситель, який нам потрібен, Який йде з нами через наші радісні вигуки святкування, наші найглибші втрати та наші найбільші надії.
