Додано: 23-08-2026
Коли земне життя Ісуса наближається до кінця, промови в Євангелії від Матвія набувають яскраво есхатологічного відтінку. Їхнє значення пов’язане з кінцевою долею всіх створених реальностей, як тих, з якими знайомі сучасники Ісуса, так і остаточної долі всесвіту. Хоча притча, безумовно, має трагічний тон, Ісусові слова також несуть послання надії. Як сказав Папа Римський Франциск: «Боже розчарування злочестивою поведінкою людства — не останнє слово! Це велика новизна християнства: Бог, який, хоч і розчарований нашими помилками та нашими гріхами, не зраджує своєму слову, не здається і, головне, не шукає помсти!». «Мої брати і сестри, – продовжує Папа, – Бог не мститься сам за себе. Бог любить, він не мститься. Він чекає на нас, щоб пробачити нас, щоб обійняти нас. Через «відкинуте каміння» — а Христос є першим каменем, який відкинули будівничі — через ситуації слабкості та гріха Бог продовжує поширювати «нове вино» Свого виноградника, а саме милосердя. Це нове вино виноградника Господнього: милосердя. Є лише одна перешкода наполегливій і ніжній Божій волі: наша зарозумілість і наша зарозумілість, яка часом стає насильством! Зіткнувшись із таким ставленням, коли плодів немає, Слово Боже зберігає всю свою силу докоряти й дорікати: «Тому кажу вам, що Царство Боже відійметься від вас і дасться народу, який приносить плоди його».
