Цього тижня було переполовення свята Пасхи і Церква нас вже готує до іншого свята – свята води і світла Зіслання Святого Духа. Неділі Самарянки і Сліпородженого мають тему води і світла. Протягом цих двох тижнів на щоденних літургіях читаємо євангеліє від Івана, який розповідає про Ісуса на святі Кучок, або Наметів. Це свято особливе знаками присутності Бога під час виходу юдеїв із Єгипту- вода і світло, теж є головними темами цих текстів. Минулого тижня у Євангелії ми чули зцілення біля купалень Витезди, де Ісус зустрів чоловіка, відомого у традиції як Яір, чий параліч та тяжка хвороба залишили його ізольованим та безпорадним біля цілющих вод Овечої купелі в тіні Храмової гори. У сьогоднішньому Євангелії, навпаки, Христос знаходиться у зовсім іншому місці із зовсім іншою людиною. Цього тижня ми подорожували приблизно за 30 км на північ від Єрусалиму до земель Самарії, де Він зустрічається посеред дня, під палючим сонцем, із самарянською жінкою, чиє життя до того моменту було далеко не доброчесним. Одна американська дослідниця Біблії пише, що у Старому Завіті колодязі часто були місцем, де починалися шлюбні заручини, тому що вони були одними з небагатьох місць, де жінки з'являлися на людях. Черпати воду було жіночою роботою, і біля криниць завжди було багато жінок. Двоє ізраїльських патріархів, Ісак і Яків, знайшли своїх дружин біля колодязів, як і Мойсей. Отже, коли Церква дивиться на цю історію про зустріч Ісуса з жінкою біля колодязя — як Бог шукає Свою наречену, Церкву. Ісус виражає це бажання через Свою спрагу: «Дай Мені напитися». Бог спраглий за нас, за грішних, бо гріх може знеохотити нас і привести до відчаю і тут ініціативу бере на себе Ісус. Подальша розмова показує бажання Ісуса відкрити Себе як Месію цій жінці, чого ми не бачимо в жодній іншій історії Нового Завіту. Він хоче дати їй «живу воду», яка походить від віри в Нього. Він постійно звертає її увагу від води в колодязі до спраги, яку він відчуває в її душі. Ця самарянка була ізгоєм серед ізгоїв. Будучи самарянкою, вона була ізгоєм серед юдеїв, які вважали самарян єретиками, спотворюючи справжню релігію Ізраїлю. Будучи жінкою, вона не була громадянином у культурі, яка часто вважала жінок рухомим майном. Будучи жінкою з «репутацією», маючи низку чоловіків і живучи розкуто з іншим чоловіком, вона була ізгоєм навіть серед інших жінок. «Хороші» жінки не хотіли з нею спілкуватися. Вона була біля колодязя сама, опівдні, у «диявольську годину», коли ніхто й не думав робити якусь роботу. Яку кращу людину міг вибрати Ісус, щоб показати світові, що Він прийшов заради грішників ? Жінка, яка представляє всіх нас, грішників, не має нічого запропонувати Ісусові, крім власної спраги Бога. У неї були питання, у неї була спрага, і Він знав про цю спрагу. Самарянка зрозуміла! Вона залишає свій глек біля криниці (більше не думає про таку воду) і йде в місто, щоб розповісти іншим (більше не думаючи про свою репутацію) про Ісуса. Її життя ніколи не буде таким, як раніше. Вона вже почала смакувати Живою Водою. Бог користає зранених людей, аби дати спасіння зраненому світу!

Розпочали спільні травневі молебні до Богородиці Дравецькоі і Баранинськоі парафій.

Ангел з гробу звіщає жінкам-Його нема тут! Він воскрес! Голос Любові промовляє зі смерті життям і світлом! Дякуємо нашим ЗСУ, які голосом любові і життя наслідують Христа і бережуть нас!!!

Подяка всім чоловікам, жінкам і молоді, які сьогодні потрудилися і приготовили храм до свят!!!!