Свято Введення в храм Пресвятої Богородиці, яке відзначаємо сьогодні, займає особливе місце в історії спасіння людського роду. Це день, який вшановує подію глибокого духовного значення: введення Богородиці в Єрусалимськитй храм. Це свято не тільки вшановує посвячення Марії Богу, але також служить нагадуванням про чесноти смирення та послуху, які є центральними для християнської віри. Історія представлення Богородиці не міститься в канонічних Євангеліях, але взята з апокрифічних джерел, зокрема Протоєвангелія Якова, тексту, що датується II століттям. Згідно з цією розповіддю, батьки Марії, Йоаким і Анна, які довгий час були бездітними, отримали небесну звістку про те, що вони народять дитину. На подяку вони поклялися присвятити цю дитину на службу Богу. Коли Марії виповнилося три роки, вони виконали цю обітницю, поставивши її в храм. Введення в храм Пресвятої Богородиці має глибоке богословське та духовне значення. По-перше, воно є прообразом пізнішого приношення младенця Ісуса Христа в храм, символізуючи безперервність божественного плану від Марії до її сина Ісуса. Він також підкреслює чесноти Марії, зокрема її готовність підкоритися Божій волі та її роль взірця святості та відданості. Таємниця перебування Богородиці у святині Старого Завіту є прикладом для нашої найкращої підготовки до пришестя Спасителя у цей світ. Як Марія перебувала у слуханні Слова Божого у храмі приготовлюючись народити Слово для спасіння світу, так і наш час цього посту нехай буде слуханням Слова, яке обовʼязково торкне кожного, хто слухає.

У Різдві Бог дає нам великий дар – стає людиною, щоб людину зробити близькою до себе. Тому протягом 40 днів посту і шляху до Вифлеєму будемо просити розуміння цього Божого дару і вчитися дарувати іншим. Час приготування до Різдва є часом дару. 1. ДАРУВАТИ ЧАС БОГОВІ Бог промовляє у тиші. Тиші нашого власного серця. Ми маємо багато за кого і за що молитися. За військових, полонених, поранених, полеглих, про мир….Бог дарував нам життя, аби могли ділитися своїм життям з іншими. Тому молитва дасть розуміння як йти шляхом дару. Дуже часто говорять про Святих, що все що вони робили, то все перетворювали на молитву. 2. ДАРУВАТИ ЧАС ПОТРЕБУЮЧИМ Довкола нас багато тих, хто може отримати від нас поміч. Пожертвуй кошти тому, хто потребує. У колі твоїх друзів, чи родини є хтось, хто у війську, то передай їм солодощі і листівку з теплими словами. Бо вони дарують життя захищаючи нас. Напиши друзям військовим повідомлення як у них справи, посміхнися кожному, хто у пікселі, подякуй! Відвідай людей похилого віку, чи відвідай родини військових, особливо приділи уваги їхнім дітям. Подякуй волонтерам, подякуй всім, хто дарує свій час і труд для тебе. Дарувати час людям, це дарувати їм свою увагу і любов. 3. ДАРУВАТИ ЧАС ДЛЯ БЛИЗЬКИХ Рутина воєнного часу позбавляє нас добрих емоцій, ми часто стаємо байдужими та емоційно вигораємо. Ми часто можемо закриватися у собі, у своїх страхах та розпачах, пропадаємо в інтернеті, чи залежностях. Розмовляти з дітьми, приділяти час дружині, чоловіку, батькам, друзям це дарувати свою увагу. «Безцінні ті люди, з якими навіть мовчання здається душевною розмовою». Близькі, це люди в яких ти знайдеш слова підтримки, тому старайся бути корисним для них, навчися чути і слухати, навіть розділити труднощі і підтримати у скруті.

А ви знали, що у нашому храмі є дошка з латунними іменинними медальйонами спільноти рожанця? В 1930 роках у нашій єпархії набрав великої популярності рух молитви вервиці у сімʼї. Кожна родина яка була у цій спільноті мала свій вигравійований медальйон з прізвищем родини. У храмі стояла велика рожанцьова павіса на деревʼяній ручці, якої були вставлені ці іменні таблички. Два головні медальйони були єпископські: владики Петра Гебея і єпископа Пряшівського Павла Гойдича. Молімся у своїй сімʼї з дітьми вервицю.