Додано: 06-09-2026
Як ми чули протягом останніх кількох тижнів, наш Господь розповів дві дуже гострі притчі групі саддукеїв та фарисеїв, які невпинно переслідували Його протягом усього Його служіння. Однак, незважаючи на те, що вони чули притчі та знали, що їх ототожнюють з їхніми предками, які знущалися та вбивали Божих пророків та святих, вони все одно невпинно вирішують переслідувати та полювати на Того, хто, як вони знали, чинив знамення, зцілення та чудеса набагато краще, ніж навіть найвеличніші з пророків давнини. Однак, незважаючи на це, і через свою чисту заздрість та ненависть, після минулотижневої притчі, притчі про весільну вечерю Царя, замість того, щоб покаятися, ми чуємо, що… Тоді фарисеї пішли та радилися, як би їм підловити Його на слові. Коли Ісус каже: «Люби ближнього свого, як самого себе», важливо розуміти, що Він не каже, що ми повинні любити ближнього свого так само сильно або так само, як ми любимо себе, роблячи тим самим нашу власну любов до себе визначальною для нашої зовнішньої поведінки та ставлення до себе. Швидше, що ми повинні любити ближнього свого як істоту тієї ж самої природи, що й ми самі: як подібне до Бога, наділене та прикрашене Його Образом і Його Подобою. Ось чому наш Господь додає, що ця друга заповідь – любити ближнього свого, як самого себе – «подібна» до першої. Бо якщо ми справді любимо Бога, ми будемо любити Його та все, що Він створив – Його Творіння та людей, яких Він ніжно створив за Своїм образом. Історія 20- го століття – з його таборами смерті, газовими камерами та ГУЛАГАМИ, а також сьогоднішня реальність геноцидної війни проти нашого народу – показує саме те, що відбувається, коли люди не люблять Бога і не бачать у людях унікальних і дивовижних творінь Його рук.
